Урок 1 Загальні  відомості  про  будівельні  розчини  іх властивості і  класифікація.

Будівельним розчином називають суміш в'яжучого (цементу, вапна), дрібного заповнювача (піску) та води, яка з тістоподібного стану впродовж певного часу перетворюється в кам'яноподібне тіло. Суміш до затверднення називається розчинною сумішшю.
За об'ємною масою розчини поділяються на такі види:

• важкі з об'ємною масою 1500 кг/м3 і більше (заповнювач пісок);
• легкі, що мають об'ємну масу менше 1500 кг/м3 (заповнювач шлак).

За видом в'яжучого і кількості їх розчини бувають:

• прості - з одним в'яжучим (цементні, вапняні, гіпсові, глиняні), які позначають відношенням, як правило, за об'ємом наприклад, 1:3 (в'яжуче : заповнювач);
• складні - з декількома в'яжучими (цементно-вапняний, вапняно-гіпсовий), які позначають відношенням, наприклад 1:1:5 (цемент : вапно : пісок).

За призначенням будівельні розчини поділяють на:

• мурувальні — для кам'яної кладки;
• монтажні — для заповнення швів між панелями;
• опоряджувальні - для штукатурення й облицювання;
• спеціальні, що мають особливі властивості: акустичні, рентгенозахисні, водонепроникні та інші.

До  гідравлічних розчинів належать цементні розчини і гідравлічні вапняні, а до повітряних розчинів - вапняні, гіпсові і глиняні.

Залежно від кількісного об'єму в'яжучого розчини поділяються на:

• -  пісні розчини - з недостатньою кількістю в'яжучого (до весла розчин не прилипає);
• -  жирні розчини - з надмірною кількістю в'яжучого (до весла прилипає велика кількість розчину);
• -  нормальні розчини (до весла розчин прилипає в окремих місцях).

Витрати матеріалів на 1 м³ розчину і орієнтовний склад (див. Додаток 2-5).
Властивості розчинів і розчинової суміші: Рухливість розчинної суміші (від жорсткої до литої) визначається за глибиною занурення в суміш стандартного конуса масою 300 г, довжиною 15 см з кутом при вершині 30° (рис, 1). Залежно від призначення розчинів вони повинні мати різну рухливість (див. табл.).

Легкоукладальність - це здатність розчину легко, з мінімальними затратами енергії, вкладатись на основі тонким рівномірним шаром. Для легкоукладальності до розчину додають пластифікатори (5% розчин милонафту або сульфатно-спиртову барду).
Міцність затверділого розчину залежить від  марки в'яжучого. При використанні портландцементу міцність (R_^p, R_²⁸) визначають за формулами:

де Rц — активність цементу (марка), МПа; Ц — витрати цементу, т/м³; В — витрати води, м³; К — коефіцієнт якості піску 1,4-2,2. Міцність розчину характеризується маркою і визначається границею міцності при стисканні зразка розмірами 7,07x7,07x 7,07 см після 28-денного тверднення при температурі 20°С. Марки розчину (М) бувають: 4, 10, 25, 50, 75, 100, 150, 200, 300. Марка 4 майже не застосовується.
Водоутримувальна здатність характеризується властивістю розчину не розшаровуватись під час транспортування (для цього теж додають пластифікатори).
Морозостійкість розчину характеризується кількістю циклів перемінного заморожування та відтаювання зразків — кубиків тих же розмірів у насиченому водою стані з втратою маси до 5% і зниження міцності не більше, ніж 25%. Будівельні розчини мають марки за морозостійкістю: 10, 15, 25, 35, 50-300. Водонепроникність цементного розчину можна підвищити шляхом додавання у розчин церезиту, рідкого скла, алюмінату натрію, полімерних смол.
При невеликих обсягах робіт розчин приготовляють вручну в ящиках або на буйках. При приготуванні цементного розчину перемішують цемент з піском насухо в необхідній пропорції, а потім заливають водою і знов перемішують. При приготуванні цементно-вапняного або цементно-глиняного розчину спочатку перемішують цемент з піском насухо, а потім замішують вапняним або глиняним молочком, приготовленим в окремій посудині. При приготуванні вапняно-гіпсового розчину гіпс насипають у рідкий вапняний розчин і перемішують 1 хв, оскільки розчин може відмолодитись і стане непридатним для штукатурення. Вапняно-гіпсовий розчин готують для роботи на декілька хвилин.

Мішають розчин веслом   сапою або лопатою, при невеликих об'ємах - кельмою. Дозують складові розчину, як правило, за об'ємом (відрами, тачками). При невеликих обсягах робіт можна готувати в пересувних розчинозмішувачах і бетонозмішувачах (рис. 2).