|
Урок 1 Загальні відомості про будівельні розчини іх властивості і класифікація.
Будівельним розчином називають суміш в'яжучого (цементу, вапна), дрібного заповнювача (піску) та води, яка з тістоподібного стану впродовж певного часу перетворюється в кам'яноподібне тіло. Суміш до затверднення називається розчинною сумішшю.
За об'ємною масою розчини поділяються на такі види:
- важкі з об'ємною масою 1500 кг/м3 і більше (заповнювач пісок);
- легкі, що мають об'ємну масу менше 1500 кг/м3 (заповнювач шлак).
За видом в'яжучого і кількості їх розчини бувають:
- прості - з одним в'яжучим (цементні, вапняні, гіпсові, глиняні), які позначають відношенням, як правило, за об'ємом наприклад, 1:3 (в'яжуче : заповнювач);
- складні - з декількома в'яжучими (цементно-вапняний, вапняно-гіпсовий), які позначають відношенням, наприклад 1:1:5 (цемент : вапно : пісок).
За призначенням будівельні розчини поділяють на:
- мурувальні — для кам'яної кладки;
- монтажні — для заповнення швів між панелями;
- опоряджувальні - для штукатурення й облицювання;
- спеціальні, що мають особливі властивості: акустичні, рентгенозахисні, водонепроникні та інші.
До гідравлічних розчинів належать цементні розчини і гідравлічні вапняні, а до повітряних розчинів - вапняні, гіпсові і глиняні.
Залежно від кількісного об'єму в'яжучого розчини поділяються на:
- - пісні розчини - з недостатньою кількістю в'яжучого (до весла розчин не прилипає);
- - жирні розчини - з надмірною кількістю в'яжучого (до весла прилипає велика кількість розчину);
- - нормальні розчини (до весла розчин прилипає в окремих місцях).
Витрати матеріалів на 1 м3 розчину і орієнтовний склад (див. Додаток 2-5).
Властивості розчинів і розчинової суміші: Рухливість розчинної суміші (від жорсткої до литої) визначається за глибиною занурення в суміш стандартного конуса масою 300 г, довжиною 15 см з кутом при вершині 30° (рис, 1). Залежно від призначення розчинів вони повинні мати різну рухливість (див. табл.).
Призначення розчину
|
Рухливість, см
|
Бутова кладка звичайна
|
4-6
|
Заповнення швів у панельних і блочних будівлях
|
5-7
|
Кладка з пустотілої цегли і керамічних каменів
|
7-8
|
Кладка із звичайної глиняної цегли
|
9-13
|
Штукатурні розчини
|
7-12
|
Легкоукладальність - це здатність розчину легко, з мінімальними затратами енергії, вкладатись на основі тонким рівномірним шаром. Для легкоукладальності до розчину додають пластифікатори (5% розчин милонафту або сульфатно-спиртову барду).
Міцність затверділого розчину залежить від марки в'яжучого. При використанні портландцементу міцність (Rp, R28) визначають за формулами:
де Rц — активність цементу (марка), МПа; Ц — витрати цементу, т/м3; В — витрати води, м3; К — коефіцієнт якості піску 1,4-2,2. Міцність розчину характеризується маркою і визначається границею міцності при стисканні зразка розмірами 7,07x7,07x 7,07 см після 28-денного тверднення при температурі 20°С. Марки розчину (М) бувають: 4, 10, 25, 50, 75, 100, 150, 200, 300. Марка 4 майже не застосовується.
Водоутримувальна здатність характеризується властивістю розчину не розшаровуватись під час транспортування (для цього теж додають пластифікатори).
Морозостійкість розчину характеризується кількістю циклів перемінного заморожування та відтаювання зразків — кубиків тих же розмірів у насиченому водою стані з втратою маси до 5% і зниження міцності не більше, ніж 25%. Будівельні розчини мають марки за морозостійкістю: 10, 15, 25, 35, 50-300. Водонепроникність цементного розчину можна підвищити шляхом додавання у розчин церезиту, рідкого скла, алюмінату натрію, полімерних смол.
При невеликих обсягах робіт розчин приготовляють вручну в ящиках або на буйках. При приготуванні цементного розчину перемішують цемент з піском насухо в необхідній пропорції, а потім заливають водою і знов перемішують. При приготуванні цементно-вапняного або цементно-глиняного розчину спочатку перемішують цемент з піском насухо, а потім замішують вапняним або глиняним молочком, приготовленим в окремій посудині. При приготуванні вапняно-гіпсового розчину гіпс насипають у рідкий вапняний розчин і перемішують 1 хв, оскільки розчин може відмолодитись і стане непридатним для штукатурення. Вапняно-гіпсовий розчин готують для роботи на декілька хвилин.
Мішають розчин веслом сапою або лопатою, при невеликих об'ємах - кельмою. Дозують складові розчину, як правило, за об'ємом (відрами, тачками). При невеликих обсягах робіт можна готувати в пересувних розчинозмішувачах і бетонозмішувачах (рис. 2).
| |