Урок 1 . Види, класифікація і застосування природних каменів у будівництві.

Природними кам'яними матеріалами називають матеріали і вироби, які одержують шляхом механічної обробки (дробленням, розколюванням, розпилюванням) гірських порід (це облицювальні плитки, блоки для мурування стін, щебінь) або без обробки (пісок, глина, гравій).
Гірська порода - це велике скупчення одного або кількох мінералів. Наприклад, граніт складається з трьох мінералів - польового шпату, кварцу, слюди. Вапняк - з одного кальциту.
Мінерал - це природне хімічне сполучення, однорідне за складом, будовою та властивостями, яке утворюється внаслідок фізико-хімічних процесів на поверхні або в глибинах земної кори. У природі знайдено близько 5000 мінералів. Але гірські породи, в основному, складаються із кварцита, кальцита, польових шпатів і слюди, які називаються породоутворюючими. Решта мінералів зустрічаються рідко (самородні метали, метали тощо).
Завдяки різноманітним властивостям, високій міцності, довговічності і необмеженим запасам камінь з глибокої давнини був універсальним будівельним матеріалом. З появою штучних кам'яних матеріалів (бетону, кераміки) природні камені менше використовуються. Зараз природний камінь переважно використовується як заповнювач в бетонах і розчинах, а також для облицювання будинків. Значно рідше природний камінь використовують для мурування стін. Крім того, кам'яні матеріали служать сировиною для одержання кераміки, в'яжучих речовин, скла та ін.
Природні кам'яні матеріали, класифікуються за такими властивостями:

-  за  насипною щільністю

•  - важкі (понад 1800 кг/м3) -
• - легкі (менше 1800 кг/м3);

-   за границею  міцності при стисканні

на марки: від 4 до 1000;
-  за морозостійкістю

на марки від М   10 до 500.

За ступенем оброблення розрізняють:

• -  грубо оброблені кам'яні матеріали (пісок, гравій, щебінь, бутовий камінь);
• -  пиляний штучний камінь і блоки для стін та плитки для облицювальних робіт.
• -  каміння та вироби для дорожнього будівництва (брущатка, шашка для мостіння, бордюрний камінь).

За походженням всі гірські породи поділяють на три групи:

• -  вивержені, або магматичні (первинні), які утворилися внаслідок охолодження й затвердіння Магми;
• -  осадові (вторинні), які виникли в поверхневих шарах г земної кори внаслідок руйнування (вивітрювання) первинних порід;
• -  метаморфічні (видозмінені), утворені з вивержених і осадових порід внаслідок зміни структури під дією високих температур, великих тисків і водних мінеральних розчинів.

Магматичні (вивержені) породи поділяють на:

• -  масивні глибинні;
• -  виливні магматичні породи;
• -  пористі уламкові.

Магматичні та метаморфічні гірські породи становлять 90% земної кори, а решта 10% - осадові, однак останні займають понад 75% площі земної поверхні.
До вивержених масивних глибинних порід належать: граніт, сієніти, габро, лабрадорити. Вони мають щільність 2500 кг/м3, зносно - і морозостійкі. Ці породи добре поліруються, тому вони використовуються для облицювання будинків і споруд, улаштування підлог та сходів. У подрібненому виглядів вони застосовуються як щебінь для високоміцного бетону.
До вилитих порід належать базальт, діабаз, андезит. Застосування їх таке саме, як і глибинних.
До вулканічних порід належать вулканічний туф, пемза уламкові породи. їх застосовують у будівництві як місцевий стіновий камінь і як заповнювач для легких бетонів.
До осадових порід належать глина, пісок, гравій, щебінь, булижник, вапняк, мергель, доломіт, гіпс, барит, крейда, а до органогенних - утворених внаслідок відкладання відмерлих організмів (черепашок, рачків), належать вапняки, крейда. Пиляні плитки із вапняку застосовують для облицювання. З вапняків-черепашників випилюють камені для мурування стін. Вапняки застосовують для отримання в'яжучих (цементу і вапна), а також для виготовлення бутого каменю і щебеню, для асфальту і асфальтобетону.
До метаморфічних п о р і д належать сланці, мармур, кварцит. Мармур добре полірується, тому використовується для облицювальних робіт і для мозаїчних підлог.