Урок 2 Будівельні  матеріали з  проиродного  каменю

До грубо оброблених матеріалів належать: пісок, гравій, щебінь, бутовий камінь.
Пісок - мінеральні зерна розміром від 0,14 до 5 мм, які одержують при просіюванні дрібних пухких порід або дробленням з подальшим провіюванням відходів.

Гравій - обкатані зерна розміром від 5 до 150 мм, які одержують з пухких порід просіюванням на відповідних ситах; зустрічається і в річках (природний гравій).

Щебінь - куски каменю неправильної форми з гострими кутами від 5 до 150 мм, одержують внаслідок дроблення гірських порід; зустрічається також природний щебінь.

Бутовий камінь (бут) — великі куски каменю неправильної форми, які одержують за допомогою вибухового методу (рваний бут) із осадових (вапняків, доломітів) або вивержених порід (вулканічний туф) або плити неправильної форми (постелистий бут, плитняк), який отримують із шаруватих порід. Розміри бутового каменю мають становити 100-500 мм, масою - 10-30 кг, а для, наприклад, гребель маса може досягати кількох тонн. Марка бутового каменю для твердих порід повинна мати не менше 150, для пористих 25.

Бутовий камінь - дешевий будівельний матеріал, що застосовується для мурування фундаментів стін одноповерхових будівель. Однак мурування з буту трудомістке, тому більшість використовується не бутовий камінь, а щебінь для бетону.
До штучних виробів належать стінові камені та облицювальні плити.
Стінові камені й блоки одержують, як правило, із пористих вапняків, вулканічних туфів та інших гірських порід насипною щільністю від 200 до 2200 кг/м3. Основні розміри каменю для мурування стін: 390 х 190 х 188 і 390 х 180 х 288 мм. Кожен камінь замінює 8-12 цеглин. Звичайно ефективніше використовувати великі стінові блоки розміром 3000 х 100 х 500 мм, але для цього необхідний кран. Правильну геометричну форму одержують випилюванням за допомогою каменерізних машин. Будівлі, зведені із місцевого пиляного матеріалу, значно дешевші будівель, побудованих із цегли або бетонних блоків.

Облицювальна плитка. Для внутрішнього облицювання застосовують плити із мармуру і вапняків (травертин, черепашник, вулканічний туф). Пористі травертини і туф мають добрі акустичні властивості, тому їх використовують для облицювання кінотеатрів, концертних залів.

Для настилання підлог і сходів використовують поліровані або шліфовані плити із граніту, сієніту, кварциту, а також із мармуру (при невеликій інтенсивності людських потоків) завтовшки не менше 20 мм. Для зовнішнього облицювання використовують щільні атмосферостійкі гірські породи, в основному, граніт, сієніт, габбро, вапняки, доломіти, рідше мармур. Основним їх критерієм є декоративність і довговічність. Облицювальні плити можуть бути колоті, тесані, оброблені ударними інструментами і пиляні.
У разі застосування алмазного інструмента для розпилювання і оброблення каменю плити випускають завтовшки 5-10 мм, вартість яких нижче звичайних у 2-4 рази. Залежно від способу обробки поверхні облицювальні плитки можуть мати фактуру "скелі" з великими горбами і впадинами: рифлену, лощену, шліфовану, поліровану та інші.
Крім стінових і облицювальних плит, із природного каменю виготовляють матеріали для дорожнього (бортові камені (бордюри), брущатка тощо) і гідротехнічного будівництва.